Що такого є в шкільних газетках, що подобається журі?

Чому на подіумі з’являються найчастіше ті самі видання? Критерії оцінювання шкільних газеток є зрозумілими і прозорими, відомо, що будуть очікувати ті, хто оцінює ці шкільні видання, але як це виглядає на практиці?

Критерій 1

• самостійності мислення, невідповідності, цивільної відваги авторів, що проявляється у прийнятті важливих для учнівської громади і школи проблем та їх об’єктивне представлення (елегантність, відповідність до законодавства, вміння ведення діалогу і аргументування, об’єктивність, повага до опонентів, пошук компромісу);

...на практиці

Не в багатьох газетах можна знайти тексти, які вимагають відваги авторів у вираженні власних поглядів. Найчастіше – це думки дорослих, які повторює молодь і на додаток не підтримані жодною аргументацією. Ще частіше – абсолютна відсутність таких текстів, а наскільки виявляється, вони залишаються гладкими після цензури вчителів. Це легко вичути.

Протягом двох останніх років ми попросили редакції газет, щоб самостійно вибрали до нагороди індивідуально надруковані в газетах тексти. І що виявилося: серед понад 200 представникам журі вдалося прийняти ледь кілька. Маю таке враження, що вчителі дивляться на журналістський текст як на шкільний твір (і звичайно таких з’явилося досить багато). Або вони не знають, як різниця між домашнім завданням і конкретним журналістським жанром. І надсилають оповідання (до того ж вже десь нагороджені) і есе.

Критерій 2

• різнорідність тематики і форм журналістського виступу, якість текстів (уникнення стереотипної форми звітності, винахідливість у конструюванні тексту – вступна стаття, заголовок, підзаголовок, стислість, стилістична і граматична правильність і т.п.), а також оригінальна учнівська творчість;

-катастрофа!

Найчастішим журналістським жанром, який знаходили представники журі, є інтерв’ю. Але... майже завжди без назви (бо слово «інтерв’ю» не може бути назвою), рідко з якимсь вступом, найчастіше непродуманий – друкують такі питання, на які відповіді абсолютно не пов’язані з собою, є просто випадковими. Але ж інтерв’ю взагалі не є простим жанром.

Члени журі мріють про якийсь репортаж, який не є якоюсь складною для навчання формою. На додаток вже з’явилося багато на цю тему цікавих опрацювань і вказівок для вчителя, а при цьому це є формою для навчання у гімназії.

З решти жанрів часом вдається знайти непогану рецензію – за умови, що це авторська рецензія, власна. І це все.

Бо фейлетони мають мало спільного з реальними рисами жанру,проблемних статей як кіт наплакав, за те описів і нарікань  - ціла маса. Тільки ж вони якраз з журналістикою не мають багато спільного.

Болячкою газеток є також невпинне повторювання святкових ритуалів, звичаїв і традицій, вихвалювання патронатів шкіл, звітність з усіх можливих шкільних урочистостей і т.д. Але ж учень абсолютно цього не хоче.

Про побудову текстів не згадаю, бо хоч і пишемо про це в регламенті вже 15 років, якось небагато редакцій читає і поважає вимоги щодо відповідної конструкції тексту з поділом на частини, підзаголовки і т.д.

Kритерій 3

• естетики газеток (ілюстрації, розміщення текстів і графічних елементів, він’єтки заголовків і розділів, реклами, редакційна колонка, поділ «світла» - використання місця в газеті і т.д.)

...з кожним разом краще і краще

Треба визнати, що від того часу як вільно послуговуємося комп’ютером, то без огляду на те, в якій програмі складаємо газету, стараємося  аби виглядала краще за кожним разом. Але.. виявляється, що і так в меншості.

Прошу собі уявити ситуацію: витягаю газетки з конверту, відкладаю їх у відповідній категорії і шукаю колонку головного редактора – ані сліду. Мало того – не можу «злокалізувати» місцевість. Перегортаю газетку сторінка за сторінкою – на жодній немає згадки про місце (вже не згадую  - школу), в якому надрукована. Це власне з цього приводу треба зараз спочатку залогуватися на сторінці Форуму і зареєструватися у конкурсі.

Наступна справа «світло» - хіба не кожен розуміє, що воно означає – це вільне місце, порожнє, але не виправдане у даному місці. Багато газеток «світить» пустками (не згадаю тут про друкування наступних статей на сторінках виключно непарних і порожніх парних!): місцезнаходження текстів є непродумане, виглядає так, начеюто газета була створена для того, аби могти похвалитися, що існує у даній школі.

Якщо ж член журі зможе натрапити на продуману, елегантську газетку (що означає простоту і функціональність), з характерними для себе графічними знаками або складом сторінок, то сягають власне по такі. Їх є доволі багато, тому інші критерії мусять перебільшувати про те, чи є це газетка чемпіон чи ще ні.

Критерій 4

творення шкільної газети з оригінальним характером – без текстів і позичених з Інтернету і інших мас-медіа ілюстрацій, без загальнодоступної інформації з підручників і енциклопедій

...поразка

Постійне використання передруків з Інтернету! Починаючи від анекдотів, карикатур, графічних елементів, фотографій, рецензій книжок, списку хітів, досягнень спортсменів на міжнародних аренах (sic!) та до різного типу повідомлення (цікавинки) і інформація, яка є додатком до шкільного навчання.

Найгірше, що все частіше з’являються плагіати. З цим останнім нашестям ми не порадимо собі ніколи, якщо самі не будемо чесними. Знаємо з різних мас-медіа, що плагіати стали популярними, що навіть докторанти крадуть собі роботи, і ми повинні розуміти, що те, що не створене мною, є привласненням, крадіжкою. І з цим слід боротися. З цією метою варто було б масово ввести обов’язок знання авторського права (якщо заповідей не вистачить).

Газетки, які мають оригінальний характер, - це власне ті, які нагороджуються: які мають власний стиль, форму, власні тексти, мають ідею, є творчими, мають відомості про журналістські жанри і їх використовують, професійно складені і цим притягують увагу.

На закінчення

Це можливо є необ’єктивне ствердження, але з моїх спостережень виникає, що редакції, які коли-небудь були нагороджені на Форумі Письмаків мають... виняткових опікунів. Це пасіонати, які ще щось хочуть, які посвячують молодим редакторам багато часу, ходять з ними на зустрічі, до театру чи кіно (після лекцій, звичайно), вигадують різні «акції», наприклад ніч у школі (коли діти не мають можливості десь поїхати) або мають якісь інші ініціативи учнів, які їх надихають. Розуміють проблеми молоді і дозволяють їм виражати власну думку (звичайно з дотриманням принципу, аби кожному віддати голос і нікого не образити). Такі вчителі часто шукають курси чи майстер-класи, які можуть поширити їх знання і вміння, не соромляться питати і охоче беруть участь у всьому, що їх розвиває. Таким чином здобувають знання на тему того, як вчити інших.

І це вони мають високу оцінку у конкурсі, отримують скромний приз і диплом визнання.

Це забавно, але протягом цих останніх 15 років претензії до організаторів мали ті вчителі, яким газета потрібна тільки для здобуття наступного щабля професійного розвитку – можуть на нас образитися за нагородження інших, пропонують необхідність зміни регламенту так, щоб кожен, хто бере участь у конкурсі, міг здобути нагороду... Тільки у Польському Форумі Письмаків не це є найважливіше. Форум вибирає те, що є виняткове і найкраще, таке, з чого можна брати приклад і завдяки цьому надалі розвиватися.