Шпаргалка по графіци 2. Постійні елементи макету

Коли беремо до рук газету або журнал, незалежно від його типу, не задумуємося над рефлексами, які супроводжують ознайомлення з їх змістом. Спочатку бачимо обкладинку і читаємо «заяви», які на ній надруковані. Потім дивимося на зміст і шукаємо цікаві статті. Шукаємо знайомі колонки. Коли нас зінтригує якесь фото, то дивимося хто є його автором.  Таким чином, цілком несвідомо, використовуємо газетну систему навігації. Завдяки цій системі можемо швидко і прозоро описати де знаходяться інформація, яка нас зацікавила. Коли маємо справу з невеликою газетою на 16 сторінок, то не матимемо багато зусиль на перегляд всіх. Уявімо собі журнал на 200 сторінок, в якому номери сторінок з’являються спорадично... Шукаючи цікавий матеріал, про який ми довідалися з титульної сторінки, будемо гортати сторінки вперед і назад, пробуючи знайти відповідну сторінку. Щоб уникнути таку ситуацію, варто пізнати постійні графічні  елементи макету.

Одиниця

Поточно «одиницею» називається перша сторінка газети або також обкладинка. Жодна вдала обкладинка не може бути зроблена без віньєтки, логотипу або без назви. Завдяки цьому, дивлячись на вітрину у кіоску без проблем ми можемо побачити чи найсвіжіший номер нашого улюбленого журналу вже продається, чи ще ні. Обкладинка без назви була б цілком анонімна. Окрім логотипів найчастіше на першій сторінці знаходяться анонси, які інформують про зміст журналу. Вони дуже важливі. Часом інтригуючі анонси спонукають купити журнал, не дивлячись на те, що ми постійні читачі іншого журналу. Щодо щоденних газет, то на першій сторінці виступає також найважливіший матеріал випуску або його початок разом із посиланням до продовження на визначену сторінку. Ужурналах натомість найчастіше можна побачити фотографії або ілюстрації на тему номера. Крім цих елементів, на обкладинці можуть бути також інші, додаткові, які мають на меті поінформувати читачів про: скільки коштує газета, який це випуск, хто його видавець. Також знаходиться різноманітна інформація про видавництво, в тому числі штрих коди, або нумерація заявлених сторінок.

Зміст

Уявімо собі, що власне переглянули обкладинку журналу, однак не отримали інформацію на тему номеру сторінки статті, яка нас зацікавила. Тоді зазираємо до змісту і знаходимо даний матеріал. Таким чином використовуємо наступний навігаційний знак у подорожі по газеті. У змісті можемо знайти найчастіше кілька цікавих інформацій. Маємо представлені всі статті, часто разом з їх назвами, короткими описами, авторами та номерами сторінок, на яких знаходяться. Нерідко найцікавіші матеріали варто вирізнити додатково фото або цитатою. Це така собі мапа всієї газети, завдяки якій знаємо як по ній рухатися. Крім того, можемо зустріти також додаткові елементи у змісті, такі як вступ головного редактора газети або вихідні дані.

Як це виглядає на сторінці

Зі змісту, після перечитання кількох сторінок, ми знайшли статтю, яка нас цікавила. Все завдяки безцінній пагінації, тобто нумерації сторінки. Вона виступає часто разом з додатками, такими як: назва видання, чи адреса видання в Інтернеті – інтернет-сторінка. Місце, де знаходиться пагіна виглядає по-різному: зазвичай  це є верхній або нижній зовнішній ріг видання, так, аби не треба було відкривати видання сторінка за сторінкою і приглядатися за номером десь далі. Мета того, хто проектує пагіни, це їх розміщення таким чином, щоб її було добре видно, хоч водночас залишалася додатком до сторінки, а не домінуючим елементом. 

Коли ми залишаємося вірним читачем тільки однієї рубрики у газеті, то не мусимо використовувати зміст. Інші характерні риси видання швидко нам підкажуть чи и натрапили під відповідну адресу. Визначені рубрики часто мають приписане місце у газеті і читач – шанувальник змісту у рубриці «суспільство» його знайде без проблем, наприклад завдяки так званій «балці». По елементах, які знаходяться зверху сторінки, швидко можна зорієнтуватися чи ми дійшли до статей з потрібною темою. Цей постійний елемент набуває різних форм і має переказати те, який читач повинен почати визначений розділ – це можуть бути кольорові написи, графіка. Часто видима просто назва розділу, представлена у привабливій графічній формі.  

Скажімо,  що ми знаходимося на відповідній сторінці у вибраному розділі. Що далі? Читаємо назву, лід і ... Наш погляд падає на ініціали, тобто графічний елемент, який відразу притягує нашу увагу до читання тексту у відповідному місці. Ініціал – це якір, який допоможе після прочитання найважливіших слів на сторінці не згубитися поглядом, шукаючи чогось візуально цікавішого. Розмір ініціалу може бути різною, але принципово повинна співпадати з довжиною тексту і величиною назви. Невідповідно до принципів графічного проектування газет вигладають ініціали на сторінці з однією колонкою на рівні 14 рядків. Він не може зосередити увагу аж до такого рівня.

Щоб під час лекції занадто не зануджувати вас, знайдемо в тексті цитати і фрагменти. Вони оптично збагачують сторінку. Уривки і цитати можуть з’являтися також з іншими елементами, але  читач не повинен мати якісь труднощі або їх пізнати – завдяки лапкам, курсиву або підпису цитованих авторів. Проектант повинен мати на увазі, щоб не дозволити на занадто короткі або занадто обширні розміщення обидвох елементів, аби не перевантажити дану частину сторінки або непотрібно привернути увагу.

Існує також постійний елемент макету, на який читачі рідко звертають увагу. Це підпис автора тексту, який знаходиться на початку або в кінці тексту. Ми швидше можемо сказати про що був матеріал або яка його назва, ніж хто його написав. Майже повністю оминаємо такі елементи як джерело і підписи авторів фото, інфографік або ілюстрацій. Це елементи, які друкуються невеликим шрифтом або відразу біля елементу якого стосуються, чи разом в кінці статті. Інформація, яка там знаходиться, є важливою з огляду на авторське право осіб, які використовують ці роботи. Завдяки ним фотограф, прізвище якого з’явилося у джерелі, може вимагати нагороду, яка йому належить. Часто при фотографічних матеріалах, розміщених на сторінках газети, може бути інший інформаційний елемент. Це підпис до фото. Не завжди читач з саої тільки фотографії може зрозуміти, про що в ній йдеться. Уявімо собі фото двох чоловіків у костюмах. Один з них широко посміхається, а другий засмучений. На перший погляд один є симпатичний, а з другим ми б не хотіли мати нічого спільного. Після того як прочитаємо підпис до фотографій, наше ставлення може змінитися: «Пан Х (усміхнений) виграв справу, хоч був звинувачений за крадіжку мільйона злотих з причини знакнення доказів. Пан Y (засмучений) заявив про анулювання цього рішення». І таким чином наша симпатія до усміхненого Пана Х замінюється на солідарність з Паном YПотім навіть невеликий підпис до фотографії може ширше представити її контекст.

І тому подібне

Залежно від потреби проекту і волі проектуючого в газеті, може з’явитися більше принципових постійних елементів макету. Наприклад, тема номера, спеціальний рапорт  і інше, які вимагають використання додаткових графічних елементів. Кожен макет повинен мати подібні елементи, які можуть бути в разі потреби використані у конкретному матеріалі. Натомість їх форма залежить головним чином від задуму проектанта і думки читачів. Буває так, що можна побачити матеріали, які поєднують постійні елементи із специфікою даної публікації. Наприклад, матеріал на тему Різдва Христового, який повинен мати спеціальний рапорт, поєднувати елементи спеціального рапорта зі святковими мотивами, аби читач не мав сумнівів чого стосується матеріал. Такого типу виклики дають велике поле творчості для цікавих ідей і графічних вирішень, що дає потім добру гру з боку проектанта.

Дорота Цибульська

Прес-графік, працює у видавництві Axel Springer Polska

 

Фото:

Pink Sherbet, розповсюджується за ліцензією Сreative Commons

Цей продукт доступний на ліцензії Creative Commons. Визнання авторства-Некомерційне використання.