Шпаргалка з графіки 1. Типографія і стилі елементів тексту

Не завжди газети і журнали мали такий вигляд як зараз. Спочатку пресою вважалися видання, на сторінках яких друкували велику кількість виразів і кричущих заголовків. В них ілюстрації були рідкістю. Тілька ера кіна, телебачення і комп’ютерів сприяла тому, що сьогодні засвоюємо інформацію цілком іншим способом. Щоб наш погляд довше затримався на якомусь тексті, треба його зацікавити чимсь незвичайним. Біля тексту друкують фотографії, схеми, інфографіку і рамки. Але  незважаючи на ці зміни, надалі найважливішим елементом при графічному створенні газет залишаються слова. І це від них почнемо подорож до світу графіки друкованих видань.

Спочатку були букви

Буква є цеглиною, на якій збудовано кожен текст. Її форма – це результат мистецького задуму творців шрифта. Зараз є величезна кількість шрифтів і фонтів. Вибір відповідного однак не залишається простою справою. Деяки, на перший погляд, можуть видаватися дуже подібними. Однак використані на сторінці у різний спосіб починають відігравати  різні ролі.

Кожна літера у газеті – це запроектована справа, вписана у базову лінію і геометричні розрахунки. Можна також описати риси літер. Верхній акцент – це її частина, яка висувається над стандартною висотою малої літери. Нижній – це частина, яка висувається нижче її висоти. Базова лінія – це невидимий грунт для слів, на якому вони розміщені. Стандартна висота малої букви проходить через середину поля, визначеного верхнім і нижнім акцентами. У шрифтах з шерифами виступають шерифи, тобто додаткові лінії на кінцях літери. Шрифти без шерифів, одноелементні, запроектовані порівняно недавно. Навіщо знати ці всі нелегкі поняття? Завдяки цій інформації, проектування навіть найпростіших газет стане більш свідомим, а результати кращими. Ця інформація дозволяє задбати над найкращою навіть деталлю, що в результаті сприяє тому, що газета графічно є більш допрацьована.

Термінологія, яка стосується літер (шрифтів) є дуже багатою. Одним з основних понять є рівень письма, тобто інакше підрахований у пунктах розмір літер.  Однак не всі шрифти мають однаковий розмір при даному рівні письма. Коли слова виступають по одному, тоді це не істотна відстань між окремими строфами тексту. Коли маємо справу з текстом, в якому багато абзаців, важливим є поняття інтерлінії між ними. Це відстань між базовими лініями окремих строф. Літери ж знаходяться біля себе, строфи можуть находити на себе, або розтягатися на велику відстань – все залежить від задуму проектанта. Маніпуляцію відстанню між літерами можна назвати кернінгом/тракінгом. Це магічний спосіб на те, щоб стягнути текст (зменшити відстань між літерами), завдяки чому на колонках можна мати більше місця для тексту. А щасливий редактор не мусить його скорочувати.

Буває так, що у тексті збільшуються відстань між літерами, оскільки у протилежному разі текст втрачає цілісність, а це замість приваблювати око, деконцентрує читача. Варто пам’ятати, що літера є основним елементом тексту і залишається також елементом графіки. Дивлячись на неї, з цієї перспективи можна з допомогою графічних ігор зі слів створювати цілі картинки як у випадку мистецтва граффіті.

Топографіка тексту

Знаючи елементарні поняття, можна почати творити простий макет (іншими словами – форматку, мастер), який є основним шаблоном для подальших робіт над газетою. Перше, що помічає читач на сторінці, - це заголовок, а потім відразу підзаголовок або лід (тобто вступ). Після прочитання інформації, яка є в цих частинах тексту, читач приступає до читання всієї статті. Тому кожен проектант газети повинен задбати, аби текст «читався» у відповідній почерговості. Якщо заголовок занадто короткий  і не дуже притягує погляд – читач буде почуватися загубленим і за всяку ціну намагатиметься знайти на сторінці якийсь пункт зачеплення. Якщо швидко не знайде, то може перегорнути на наступну сторінку, але ж редакція не цього хоче. Наша мета – заохотити до читання, звернути увагу, прикувати, а не дозволити перегорнути сторінку. У добре запроектованому макеті повинні бути й інші «приковувачі» уваги – підзаголовки. Вони потрібні вже у матеріалах, написаних в одній колонці.

У графічній термінології сторінки газети називають колонками.Часто у молодіжній як і в «дорослій» журналістиці їх плутають зі шпальтами. Це часом призводить до непорозуміння, наприклад для деяких 3 колонки є трьома сторінками.

Проектуючи назви на колонках, слід старанно продумати добірку і використання  шрифтів. Стандартно у всій газеті вони повинні бути однаковими, щоб читач не мав враження, що читає сторінки 5 різних газет. Зіставлення у назві шрифтів треба підбирати універсально, щоб кожен матеріал міг бути ними започаткований та адекватний до тематики видання (наприклад, шрифт ретро може бути пов’язаний з історичною тематикою). Lead не повинен занадто контрастувати із заголовком, а скоріше  його доповнювати. Подібну роль відіграють підзаголовки. Важливо використовувати у цілому проекті макети з обмеженою кількістю шрифтів та використовувати одну родину фонтів, наприклад класичну і культову Helvetica. Це сприятиме збереженню порядку на сторінках газети і уникненню зорової мішанини. Добір шрифтів до головного тексту також є дуже важливим. Від нього залежить яка кількість знаків зміститься у колонці, заповненій текстом.

Читат проекту може мати проблеми з тим, щоб прочитати шрифт, який може насправді дуже пасувати до коротких текстів (наприклад, дуже тонкий фонт типу Thin худий), але в тексті шрифт буде тільки збіркою ліній. Їх не вдасться прочитати без перерви на абзаци, а після другої перерви – повірте мені – читач дарує собі читання. Надзвичайно важливим є також визначення в тексті відповідного поділу на вирази (ang.- hyphenation, поточно хайфенація). Продумані установки поділу виразів сприятиме тому, що редактор не муситиме важко працювати зі словами, які скачуть з колонки на колонку. Залежно від типу газети і типу матеріалу, зміст тексту є вирівняний як у щоденних газетах або в журналах – вирівнюється до лівого боку. Варто переглядати газети і журнали. Це копальня графічних ідей, але також вдала лекція стандартів.

Посібник

При проектуванні макету газети і роботи над її графічним виглядом існує багато неписаних правил. Їх мета – це збереження типографічного порядку. Важко його зберегти, коли на колонках так багато типографічних помилок (наприклад, коли останній рядок статті (з одного або двох слів) знаходиться на початку нової колонки).  Не менш важливе також збереження мінімально 3 лінійок з попереднього абзацу на початку нової шпальти. Цікаво, що крім того, що всі про ці правила знають, навіть найвідоміші ветерани графіки друкованих видань і редактори визнають такого типу помилки, а більшість газет має хоч одне слово «що», яке висить в кінці лінійки.

Лінійки тексту, які знаходяться одна біля одної, повинні мати подібні параметри тракінгу. Не найкраще виглядає текст, коли в одній шпальті так тісно, що літери заходять на себе, а в наступній вже з’являється забагато порожнього простору.

Окремі шпальти якщо і знаходяться по-сусідству і починаються, або закінчуються на тій же висоті, повинні мати верхні, або нижні базові лінії на однаковому рівні. Текст, у якому шпальти «танцюють», або їх пересувають, виглядає так, начебто запроектований згідно з принципами мистецтва.

У проектуванні колонок також враховується відповідне використання простору. Це треба робити, враховуючи специфіку всієї газети. Читач може довго думати, чому редактори залишили чисту шпальту в кінці тексту. Чи, або хтось закінчив писати текст?

Молодим проектантам можу порекомендувати гасло «всюди, або ніде». Воно стосується присутності елементів, які виступають в газеті, такі як підзаголовок або абзац. Якщо вони виступають у газеті випадково, то виникає питання, чи автор насправді продумав свій проект.

Під час виконання перших кроків у проектуванні газет, наприклад мультим, мені здається, що це справа, якою управляє збірка майже військових правил. Однак засвоюючи ці правила, вони стають складовими елементами проекту. Їх знання підвищує естетичну вартість проекту.

Дорота Цибульська

Прес-графік, працює у видавництві Axel Springer Polska

 

Цей продукт доступний на ліцензії Creative Commons. Визнання авторства-Некомерційне використання.