Спростити все що можна 

У повідомленні таблоїда б’є доволі спрощений образ світу, який обмежується простим поділом на добрих і поганих, багатих і бідних, мудрих і дурних... Це особливо яскраво видно у назвах публікацій («П’яний віз тверезих», «Влада догоджає собі»). На радіостанціях багато ворожих висловлювань типу: «незабаром візьмемо в свої руки політика А або В», «Готується дискусія з Пані депутат». Телевізійні видавці кидають «Піском в очі», викликають співрозмовників на символічний поєдинок (принаймні на разі) на «Рингу», або організовують наступне, нове ток-шоу, в якому та ж експлуатована зірка відповідає сотий раз на питання чи носить труси. Таблоїдизація опирається на форми короткі, прості, які легко зрозуміти, щоб занадто не обтяжувати інтелект читача серйозними роздумами. Деякі статті і програми є швидкими, як куля, вистрілена з карабіна. Складно не влучити в читача. Спочатку атакують читача шокуючі фотографії або виразний, експресивний відеоматеріал, або кадри із студії з оригінальними підходом. Вербальний шар у цій схемі не занадто складний. Таблоїдизація у ЗМІ характеризується часто специфічним, далеким від делікатності словниковим запасом. Мова є розмовною, буває прикрою, повною агресії, загалом має негативне забарвлення, а в деяких випадках близька до вульгаризмів. Для старших глядачів неприйнятний той факт, що ведучий програми говорить до свого гостя «Закрий писок», а до актора говорить «Ти вже не потієш, бо не маєш води в організмі». Можливо, для багатьох молодших глядачів це просто доказ свободи і приклад чудової розваги.

Але це пов’язуємо з вже згаданим інтелектом читача/глядача/слухача. Інформація таблоїдів не спонукає до мислення, а скоріше підігріває емоції. У поданих новинах інформація є відразу оцінювана і інтерпретована автором, що є явним запереченням принципу безсторонності і об’єктивності. Ще до того як журналіст подав факт, то вже підказав читачеві, що його повинно обурити. «Вершина дурості і відсутності відповідальності. П’яна мати займалася 14-річним сином-інвалідом».

Все для читача

Керівники таблоїдів  і інші медійні прихильники такої  форми журналістики (її елементи можна побачити уже навіть у серйозних програмах і пресі) часто хваляться, що виходять навпроти потреб більшості суспільства. Як доказ цього показують результати рейтингів чи продажів. Погоджуюся. Масовий читач віддає перевагу огляду "Big Brothera" або зірок, які танцюють, або воліє прочитати у дешевій і зручній газеті про Пані депатат, яка має туфлі із новорічних іграшок, не вникаючи в таїни економіки, або аналізувати засідання сейму. Упертий може навіть в таблоїдах знайти якісь цінності. Завдяки цій пресі багато менш освідчених людей знаходить зрозумілі пояснення того, що довкола діється, а можливо навіть відчувають себе доцінені як об’єкт зацікавлення журналістів. Але щось тут не сходиться. Не є так на 100 відсотків чи то читач нав’язує мас-медіа те як вони мають виглядати, чи навпаки – це мас-медіа формують потреби читачів. Правда напевно знаходиться по середині.

Є один факт, що часом таблоїди для збільшення своєї  популярності, доходять до абсурду. Творять  фікційний світ. Одна з газет надрукувала магічні фігури, які були насичені енергією цілителя: трикутник на мочову систему, коло на травлення і серце на кровообіг. Треба було їх вирізати і прикласти до відповідної частини тіла. Пізніше таблоїд почав друкувати листи читачів, яким ці вирізки паперу допомогли!

Таблоїдизація призводить до того, що багато читачів  мають в голові тільки медійні  заготовки і не можуть самостійно думати і оцінювати реальність. Але  це має вплив на якість журналістського  ремесла. Все частіше журналісти бачать себе як надавця псевдоінформації, яка має шокувати, дивувати, або давати людям нерафіновану радість.