МАМ В МЕРЕЖІ

Якби не таблоїди, то напевно ми ніколи б не довідалися, що «Радек Майдан не хотів віддати Доди», а незвачаючи на це їй вдалося з ним розлучитися. Може навіть ми не мали б поняття, що хтось такий як Дода взагалі існує. Тільки таблоїдам можемо завдячувати інформацію про те, що стиліст Томаш Яцикув «провів свята зі своїм хлопцем і його батьками», а депутат Ежи Вендерліх з СЛД зламав великий палець на нозі перед новорічним балом. Висновок один: без таблоїдів ми були б недоінформовані. Варто однак подумати, чи щось важливе ми б з цього приводу втратили?
Початок таблоїдів, які раніше називалися бульварною пресою, або просто бульварщиною, сягають першої половини ХІХ ст. Тоді Бенжамін Дей, видавець щоденника "New York Sun", зауважив, що коли розміщує більше статей про сенсаційні події, миттєво зростає аудиторія його газети. Читачами були в основному робітники, з яких за кожним разом більше вміло читати. Зростаючий тираж щоденника привабив ласих на швидкий заробіток рекламодавців, а це в свою чергу дозволило видавцю визначити ціну газети на рівні майже одного цента. Це був початок створення т.зв. Пенні Прес, тобто преси за один цент, яку міг купити кожен. Слідами Дея незабаром пішли інші видавців і почалася між ними запекла боротьба за читача. Газети змагалися в доносах про вбивства та інші злочини в околиці, писали про стихійні лиха, катастрофи, вперше почали публікувати статті на тему простих проблем, пов’язаних з людьми, а не тільки аристократії. Однак треба визнати, що видавці дбали про те, щоб інформація була чесною і реальною.
Видавець тоді поставив перед собою мету – прийти до менш вимогливих читачів. Статті в газеті мали бути в міру короткими, писані доступною мовою і стосувалися справ, близьких до т.зв. звичайних людей. І це все. Реалізація цих скромних і в сумі симпатичних концепцій доволі швидко почала набирати вигляду, подібно як у всьому світі, форму карикатури.
Зараз таблоїдизація стосується, різною мірою, всіх типів засобів масової інформації: преси, радіо, телебачення, а також інтернет-порталів. Можна їх звести до кількох «святих» принципів. Якщо тема не є сенсаційною, шокуючою, котроверсійною, або принаймні не вдасться її подати в такій формі, то не варто займатися цією темою. Стаблоїдизовані медіа найбільш охоче займаються приватним життям політиків або відомих зірок. При цьому порушуються відповідні межі їх інтимності. Однак звичайним людям також присвячують увагу. Але за умови, що історії про них насправді міцні, а навіть ризиковані. Прийнятними є різні кримінали. Стара приказка видавців говорить, що ніщо так не оживляє газети, як труп на першій сторінці. Добре було б періодично викривати якийсь серйозний скандал, а якщо не вдасться, то ...створити його.
Власне. Таблоїдизація пов’язана з доволі вільним трактуванням принципу журналістської чесності. Допустимим є публікування не докінця перевіреної інформації, роздмухування або вигадування пліток, або створення т.зв. медійних фактів. Виявляється, що навіть маловажлива інформація може бути так роздмухана, що стає предметом серйозних дискусій і спорів. Новини про те, що пес депутата Сейму ходить собі по польському парламенті були обговорювані кілька днів у пресі, на радіо і телебаченні. Цей факт також коментували політики. Пес у Сеймі? На додаток без перепустки.

У повідомленні таблоїда б’є доволі спрощений образ світу, який обмежується простим поділом на добрих і поганих, багатих і бідних, мудрих і дурних... Це особливо яскраво видно у назвах публікацій («П’яний віз тверезих», «Влада догоджає собі»). На радіостанціях багато ворожих висловлювань типу: «незабаром візьмемо в свої руки політика А або В», «Готується дискусія з Пані депутат». Телевізійні видавці кидають «Піском в очі», викликають співрозмовників на символічний поєдинок (принаймні на разі) на «Рингу», або організовують наступне, нове ток-шоу, в якому та ж експлуатована зірка відповідає сотий раз на питання чи носить труси. Таблоїдизація опирається на форми короткі, прості, які легко зрозуміти, щоб занадто не обтяжувати інтелект читача серйозними роздумами. Деякі статті і програми є швидкими, як куля, вистрілена з карабіна. Складно не влучити в читача. Спочатку атакують читача шокуючі фотографії або виразний, експресивний відеоматеріал, або кадри із студії з оригінальними підходом. Вербальний шар у цій схемі не занадто складний. Таблоїдизація у ЗМІ характеризується часто специфічним, далеким від делікатності словниковим запасом. Мова є розмовною, буває прикрою, повною агресії, загалом має негативне забарвлення, а в деяких випадках близька до вульгаризмів. Для старших глядачів неприйнятний той факт, що ведучий програми говорить до свого гостя «Закрий писок», а до актора говорить «Ти вже не потієш, бо не маєш води в організмі». Можливо, для багатьох молодших глядачів це просто доказ свободи і приклад чудової розваги.
Але це пов’язуємо з вже згаданим інтелектом читача/глядача/слухача. Інформація таблоїдів не спонукає до мислення, а скоріше підігріває емоції. У поданих новинах інформація є відразу оцінювана і інтерпретована автором, що є явним запереченням принципу безсторонності і об’єктивності. Ще до того як журналіст подав факт, то вже підказав читачеві, що його повинно обурити. «Вершина дурості і відсутності відповідальності. П’яна мати займалася 14-річним сином-інвалідом».
Керівники таблоїдів і інші медійні прихильники такої форми журналістики (її елементи можна побачити уже навіть у серйозних програмах і пресі) часто хваляться, що виходять навпроти потреб більшості суспільства. Як доказ цього показують результати рейтингів чи продажів. Погоджуюся. Масовий читач віддає перевагу огляду "Big Brothera" або зірок, які танцюють, або воліє прочитати у дешевій і зручній газеті про Пані депатат, яка має туфлі із новорічних іграшок, не вникаючи в таїни економіки, або аналізувати засідання сейму. Упертий може навіть в таблоїдах знайти якісь цінності. Завдяки цій пресі багато менш освідчених людей знаходить зрозумілі пояснення того, що довкола діється, а можливо навіть відчувають себе доцінені як об’єкт зацікавлення журналістів. Але щось тут не сходиться. Не є так на 100 відсотків чи то читач нав’язує мас-медіа те як вони мають виглядати, чи навпаки – це мас-медіа формують потреби читачів. Правда напевно знаходиться по середині.
Є один факт, що часом таблоїди для збільшення своєї популярності, доходять до абсурду. Творять фікційний світ. Одна з газет надрукувала магічні фігури, які були насичені енергією цілителя: трикутник на мочову систему, коло на травлення і серце на кровообіг. Треба було їх вирізати і прикласти до відповідної частини тіла. Пізніше таблоїд почав друкувати листи читачів, яким ці вирізки паперу допомогли!
Таблоїдизація призводить до того, що багато читачів мають в голові тільки медійні заготовки і не можуть самостійно думати і оцінювати реальність. Але це має вплив на якість журналістського ремесла. Все частіше журналісти бачать себе як надавця псевдоінформації, яка має шокувати, дивувати, або давати людям нерафіновану радість.
за освітою філософ, від 16 років пов’язаний з мас-медіа, журналіст як щоденної преси, тижневиків ( кримінально-судові тексти, інтерв’ю, суспільні репортажі, рапорти на різну тематику), автор статей у місячниках з журналістської галузі, кілька років автор фейлетонів на радіо, зараз незалежний журналіст і аніматор, співпрацює з Фундацією Нові Медіа.
Цей продукт доступний на ліцензії Creative Commons. Визнання авторства-Некомерційне використання.
1) VermontJm, розміщено на підставі ліцензії Creative Commons
2) Leeks, розміщено на підставі ліцензії Creative Commons