Видавець

... це хтось, хто закладає газетку. Скажімо це зрозуміло: це хтось, хто викладає кошти на розвиток видання і утримання його до моменту, коли воно почне не себе заробляти. Звичайно, видавець не тільки дає гроші, а також заробляє їх на функціонуванні газети, а отже на продажу екземплярів та реклами.

Але роль видавця не обмежується тільки фінансуванням капризів редакції. Видавець визначає програмну лінію газети – вирішує які теми і яким чином порушувати ці теми. До обов’язків редакції належить реалізація тих задумів і таким чином, щоб газетка була на високому рівні. Видавець у свою чергу повинен організувати розповсюдження газети і знайти рекламодавців. Звичайно, у більшості видавництв такими завданнями займаються від імені видавця інші працівники.

Видавцем може бути індивідуальна особа або фірма – видавництво. Великі видавничі концерни навіть видають кількадесят різних видань. Щоб успішно ними управляти, треба часто скликати видавничих директорів, які виконують обов’язки видавця для іншої газети або кількох газет.

Про журналістів зазвичай говорять, що це люди пера. Сьогодні журналісти – це люди програми Word. Видавець – це людина програми Excel – зосереджена на фінансовій стороні заходу, яким є газета, якщо тільки не проводить важливих переговорів, сидить з головою у цифрах з листком підрахунків.

Головний редактор

Перша найважливіша особа в редакції, оскільки в його щоденній роботі – роботі з журналістами – не бере участі видавець. Хоча це видавець визначає програмну концепцію газети, проте насправді головний редактор має останнє слово у цій справі. Це він вирішує які статті будуть надруковані, а які ні, яким чином будуть редаговані і врешті, які стануть головними темами номера і будуть опубліковані на першій сторінці, а які спадуть на кінець видання – на 30 сторінку як матеріали, які можна вставити в те місце, з якого в останній момент випала реклама.

Звичайно, у багатьох редакціях утримання такої моделі роботи не реальне. У великих щоденних газетах, які мають різні відділи і кілька видань, які замикають у різний час і висилаються у різні регіони, головний редактор не може вирішувати де і як буде надруковано кожен матеріал. Тому основні теми у таких редакціях швидше за все визначають інші редактори, зазвичай керівники відділів, часом у співпраці з одним зі заступників головного редактора.

А от в газетах, в яких є найменше роботи, наприклад у щомісячних виданнях, а також у багатьох тижневиках, це головний редактор одноосібно керує редакцією. Не тільки обговорює з авторами теми під час редакційних зборів, але також сам редагує готові тексти, рекомендує поправки, часто визначає з графічним відділом вигляд матеріалу на сторінці і приймає готові до друку колонки, тобто сторінки.

Робота над текстами це тільки частина занять головного редактора, у деяких редакціях навіть відносно невелика. Головний редактор також представляє редакцію зовні, що часто може забирати багато часу (тому у багатьох газетах головний редактор у редакції є рідкісним гостем). Представлення редакції може стосуватися різних обов’язків. Головний редактор певним чином уособлює престиж газети, отже представляє редакцію в офіційних контактах з владою, є гостем важливих конференцій і конгресів або – зокрема якщо йдеться про спеціалізовані видання – галузевих виставок, наприклад комп’ютерних або моторизаційних, налагоджує важливі для газети контакти, в тому числі з важливими потенційними авторами, співробітниками, бере участь також у різноманітних промоційних заходах.

Але для журналістів одне є найважливішим: це головний редактор, який вирішує у газеті все і навіть якщо на це «все» не має часу, то й так він має останнє слово.

Заступник головного редактора

У великих газетах головному редактору – хоч би він роздвоївся чи розтроївся – і так не вистачить часу. Частину його обов’язків переймає заступник. У щоденних газетах заступників може бути навіть кілька; в таких випадках зазвичай діляться між собою компетенціями (наприклад відповідають за обширені, найважливіші для даної газети рубрики, часто виділені окремо), або на зміну ведуть наступне видання.

Заступників – на відміну від головного редактора – завжди (ну, майже завжди) можна зустріти у редакції. Це зазвичай вони мають відповідальність за те, що друкується в газеті.

Відповідальний редактор

У щоденниках, які щоденно мають кількадесят сторінок, а обсяг роботи несправді великий, головних редакторів може підтримувати ведучий (відповідальний) редактор. Його компетентність може бути описана окремо. Він може спільно вирішувати добірку тем або мати у цій справі голос як радник. Найчастіше це він є останньою інстанцією, якщо йдеться про редагування текстів. Поправки, які він вводить, найчастіше не є значними. На цьому етапі робіт тексти повинні бути вже поправлені редакторами, коректорами і керівниками відділів.

Шеф відділу

Його можна назвати тематичним редактором: він веде визначений розділ у газеті. У більшості щоденників до найважливіших відділів належать: події у країні, закордонні новини, події, політика, економіка і спорт. У газетах про хоббі відділи можуть поділятися на сфери зацікавлень (у жіночих журналах це можуть бути краса, здоров’я, мода, а в комп’ютерних журналах про техніку, програмування, Інтернет).

Шеф відділу має величезний вплив на теми в газеті. Обговорює з журналістами актуальні події або тренди і це він вирішує про те, чи писати на цю тему, в який спосіб її представити. Свої пропозиції представляє на зборах редакторів. Звичайно, що частина з них буде відкинута, частина змодифікована, але більшість важливих тем, які будуть надруковані, мають форму, що відповідає зголошенням шефів відділів.

Шеф відділу не тільки визначає з журналістами спосіб опису теми, але також його вимагає: відсилає текст до поправок, а потім відповідно реагує. У щоденних газетах з огляду на кількість необхідних статей у таких завданнях шефа відділу підтримують (а часом навіть виручають) редактори даного відділу. Один з них може працювати у ранзі заступника шефа відділу.

Секретар редакції

Секретар редакції не має нічого спільного з секретарем у фірмі, де завдання обмежуються приготуванням кави, з’єднанням телефонних розмов  і т.д. Секретаріат редакції – це така редакційна вежа контролю польотів. Секретар, а в великих редакціях секретарі контролюють все, що діється в редакції. Передусім пильнують терміновість передачі матеріалів: від редакторів до головних редакторів або до відповідального редактора, до коректури, до відділу продукції.  Секретар у редакції є тією людиною, яка всіх жене до роботи. Тому вмілий секретар – це успішний секретар.

До важливих завдань секретаря належить створення шпіґеля, тобто документу, що образно відтворює розподіл редакційних матеріалів та реклами на конкретних сторінках. Секретаріат є справжнім місцем обміну інформацією між офісом реклами і редакцією. До нього висилають список реклам, зібраних відділом реклами, а секретар мусить так її розмістити у шпіґелі, щоб розподіл відповідав вимогам клієнтів. Кожна реклама має визначені параметри: вимір, позицію (ліва сторона, права, титульна сторінка і т.п.). Секретар повинен зробити такий шпіґель для всіх зацікавлених, а передусім для всіх редакторів, для графічної студії, відділу продукції. У шпіґелі вказано скільки місьця займають у газеті окремі відділи або статті, як з ними буде поєднана реклама, котра теж є вказівкою для графіків як краще скласти номер.  

Секретар редакції контролює роботу графічного відділу з точки зору відповідності проектованих сторінок до шпіґеля і вирішує необхідність скорочення матеріалу або розбудування його так, щоб він пасував до запланованої поверхні.

У менших редакціях секретарі можуть виконувати функції редакторів, які вносять поправки у тексти.

Журналіст

Тут справа зрозуміла: журналіст пише тексти, які пізніше будуть опубліковані у пресі. Статті рідко коли з’являються так, з голови (так можна написати тільки фейлетон). Але можуть також бути написані з-за столу. Це стосується так званих телеграмних матеріалів в газетах, які можна підготувати з коротких інформацій з повідомлень інформагентств. Не виходячи з редакції, можна такж провести інтерв’ю (через телефон), хоча це не замінить контакту на живо зі співрозмовником. Але у всіх тих випадках журналіст використовує джерела.Тому часто говориться, що журналіст  - хоч це творча професія – може світити тільки скопійованим світлом.

Особлива категорія серед журналістів – це репортери. Тут не йдеться про писання з-за столу. Репортери прибувають на місце події, яке є основою для їх повідомлень.

Графічна студія (відділ графіки)

Це відділ, який дбає про вигляд газети. У ньому передбачено багато посад. Верстальники (складачі) вливають тексти у колонки, тобто сторінки, дбаючи про їх правильне розміщення. Графіки відповідають за цікавий вигляд сторінки, розмір та шрифт заголовків, доповнення ілюстраціями. Інфографіки створюють інфографічні матеріали, які допомагають зрозуміти складні питання, поєднуючи малюнки з текстом. Артдиректор створює постійний макет – графічний макет повторюється у кожному виданні газети, яка відрізняється від решти видань. Він також підбирає ілюстрації.

Відділ фото

Тут все зрозуміло: відділ фотографій надає нам фотографії. Це можуть бути фотоілюстрації, які роблять фоторепортери, котрі фотографують події або людей – героїв статей. Фоторедактор видає їм доручення. Фоторедактор вибирає з їх робіт найкращі фотографії. Можна їх також пошукати в фотоагенціях, з якими співпрацює редакція.

Коректура

Відділ, який відповідає за орфографічну і мовну правильність текстів, часом впроваджує також дрібні редакційні поправки. Насправді журналісти повинні писати без помилок, проте існування друкарського домовика є очевидне і яскраве (хоча сьогодні, коли тексти складає редакція, а не друкарня, слід домовика назвати редакційним). Так, помилки лікарів приховує земля, але помилки журналістів з’являються на перших сторінках газет.