Як стати рецензентом ігор?

«Це питання доволі складне, бо треба передусім самому собі відповісти на питання «Що для Вас важливо?».  Зараз у Польщі журналістика на цю тематику обмежена до рамок інтернет-сервісів, а також спеціалістичних місячників, яких за кожним разом стає менше. Серед них є випуск «Культура», який виходить щоп’ятниці з «Дзенніком Газетою Правною». Там є постійний відділ, в якому регулярно і в значній кількості пишеться про ігри. Щиро кажучи, якщо для Вас важливо, аби просто заіснувати, то варто почати від ведення блоґа і показати себе як автора цікавих текстів. Ми зараз знаходимося на такому етапі, коли журналістика інформаційна і описова, яка домінує в Польщі і світі, не є достатньою. В добі Інтернету набагато простіше записати фільм з розіграшу і додати до цього коментарі. Вважаю, що зараз те, що є найцікавішим, - це спостереження над цим ринком у цій галузі культури. Варто також мати добрі знання з інших галузей культури. Це необхідно, якщо Ви вважаєте, що треба відмінно грати – то це помилка, оскільки ця справа має багато питань, специфіки. Немає гарантії, що можемо дане явище визначати правильно. Я це бачу по серфісах: такі особи не мали в дитинстві багато часу на читання книжок і зосереджувалися на іграх і вважають, що цього вистачить. Проте це є глухий кут. Але тут не про це йдеться. Ігри – це захоплююче явище, оскільки мають різну перспективу, стають інтерактивними, вимагають від грачів прийняття рішень, що для особи творчої і креативної є справжнім викликом і дає їй різні можливості. Все вказує на те, що ми знаходимося тільки на початку дороги, що маємо багато матеріалу для написання і є великий простір для творчості, в якому можете себе показати. Але не можете описати такі явища. Єдина рада від мене – поширювати свої горизонти. І нагадаю притчу: «Сліпців запитали «Що таке слон? Один із них торкнувся до ноги слона і сказав, що слон – це дерево, другий торкнувся до хобота і сказав, що слон як змія». Це є прикладом того, що треба читати і пізнавати світ в різний спосіб, щоб могти цей світ цілком пізнати. І шанс на те, щоб журналіст, який пише про ігри, міг ввійти до тижневиків і щоденників. Часом редакціями керують особи різних поколінь і не всі мають свідомість того, що це є настільки істотне аби про це говорити і написати. Але це швидко зміниться, бо є люди такі як Ви, які мають амбіції аби переказати щось більше. Пропоную почати від ведення блоґу. Тоді треба навчитися брати відповідальність за кожне слово, бо це пов’язане з тим, що текст треба буде підписати своїм прізвищем. Треба також бути готовим до дискусій».

Що Вам може дати професія журналіста?

З огляду на те, про що хочете писати як журналісти, найважливіша роль – це та, про яку хочу Вам зараз сказати. Запитайте себе: «Чому хочете бути журналістами?». Я знаю, що це може звучати наївно. Ви можете сказати, що це цікава, файна і перспективна  професія. А так насправді, якщо придивитися ближче – то це є просто слова. Конкретно скажіть собі, що для Вас важливо. Якщо для Вас важливий заробіток – то це є професія, на якій за кожним разом заробляється все менше. Журналісти втрачають працю. Якщо для Вас важливий престиж? Ми живемо в таких часах, коли престиж пов’язаний з грошима. І це вже не та професія, на яку люди дивляться так як колись. Якщо хочете зустріти нових людей, то треба знати про те, що відоми люди, з якими зустрічаємося, мають різну особисту культуру. З огляду на те, що будете робити, є три головні принципи: два суспільні і один особистий. Якщо один з низ буде для Вас неприйнятним, то це означатиме, що ця професія не для Вас. Йдеться про якість у журналістиці. Якщо подивитися на країни тоталітарні і посттоталітарні, то зауважите, що там немає вільної журналістики. І навпаки, є країни, де журналістика вільна і журналісти можуть писати про все. Ці країни є здоровішими. Журналісти є дуже потрібними. Наприклад у США уряд і рзні суспільні організації працюють над тим, що зробити, аби журналістика надалі не була слабкішою, оскільки журналістика потрібна тому, щоб конкретна країна нормально функціонувала. Часом про нас також говорять як про четверту владу. Журналістика має таку здатність, як контроль політиків. Інтернет цього зробити не може, бо є автоматизованим. Інтернет не має коштів, аби рекомендувати журналістам слідство, жодної афери найімовірніше не викриє. І власне другий принцип – це вільна журналістика, яка формує інтелігенцію. Якщо звернете увагу на важливі повідомлення, то побачите, що це щоденники, тижневики і місячники найбільше описують події, які відбуваються. А меншою мірою електронні мас-медіа. Формують наші знання про світ. Третій принцип важливий за умови, якщо хочете бути журналістом – це тексти, які пишете. Ці тексти зміцнюють Вас. Тим більше текст, на більш складні теми. Все, що викладаєте на папері – треба обдумати. Ця справа змінить Вас на людей, які мають більші знання. Звичайно є такі галузі в журналістиці, в  яких такі принципи не є такими очевидними. Навіть якщо пишете про кулінарні рецепти, або інформацію із спортивних змагань. Бо всі тексти передусім формують культуру.