МАМ В МЕРЕЖІ

«Прорив 2009 року» - саме так означили організатори Премії Webby (аналог кіношного Оскару) інтернет-пустушку під назвою Твіттэр, яка окрім того отримала від Global Language Monitor звання “Слово 2009 року”.
Сенс Твіттеру одразу зрозуміти нелегко. Відкриваємо будь-який акаунт і бачимо наступний потік свідомості:
@n9mg7us Обіцяю віддати colocation-сервери? Чи як це трактувати?
* * *
І навіть з коробки з принтером стягнути usb-кабель… Ну я вже не знаю, у кого більш модний постачальник.
* * *
@fouuyrov хD
* * *
Ну все, весна вже зовсім панує! Сонце =)
* * *
@dikutss де? Дай глянути
* * *
Куба — далеко! Куба — побач!
В людини, яка звикла займатися поважними справами, мимоволі постає запитання «Що весь цей непотріб означає»?
А крім того, сьогодні щодня через сервери Твіттеру проходять 50 мільйонів таких ось висловлювань (твіттів). Сервіс перебуває у фазі стрімкого підйому популярності:

Це серйозні числа. Але ж у чому їх таємниця?
А вона полягає у тому, що тепер у Твіттері збираються усі флудери і спам-боти світу.
Ще ніколи в сучасній історії людства спам-боти не почувалися так органічно і затишно. Беремо будь-який словник, дістаємо із нього 4-5 складних слів – і «твітт» готовий! Яке ж тут навчання, який штучний інтелект? Твіттер з’їсть усе й не подавиться!
Це ідеальні місця для тих, хто звик сидіти на форумах, в жж, однокласниках, аськах та усіх можливих місцях в стилі:
- Привіт всім
- І тобі привіт.
- Як сам?
- Нормально.
- Я так само ))))
(5 дописів вже є)
Це ті ж самі люди, які поважно стверджують, що ніякі форуми, ніякі чати та icq серйозно не замінять живого людського спілкування через SMS. Твіттер доступний через мобільні телефони. І це власне те, що життєво необхідно подібному сервісу.
Але Твіттер – пустушка непроста. Пропоную заглибитись далі:)
Ось прості правила для справжніх людей, які довший час не бачили сенсу у використанні цього сервісу:
Найважче знайти корисні місця, корисну функцію, яку Твіттер міг би виконувати в щоденному вирі справ. В активно працюючого інтернет-користувача всі функції вже продумані:
Не менш важким є позбавлення від «почуття грабунку» чужого часу. Змусити себе публікувати фігню? Так! Доведеться навчитися, коли хочеш долучитися в лави досвідчених твітторян. Реальні плоди розумової праці, технічні подробиці, таємниці майстерності і професійні фішки тут нікому не потрібні. По-перше, у 140 символах важко втиснути найпростіші думки, не кажучи вже про речі дещо важчі. Навіть туга дотепність одновіршів Вишневського тут навряд чи мала б успіх. А по-друге, ну які думки, дорогенькі? Твіттери розходяться по мобільниках і всіх можливих аксесуарах! В дорозі, в корку, на ескалаторах і зупинках трамваїв читачі належать Тобі. А через півгодини це вже нікому не цікаво.
Але ж найсмішніше, що всі особливості Твіттера й усі перелічені факти – це ж саме і є тренд. Все рухається в той бік. Занадто швидкий контакт на «Ти». В кращому випадку – вирішили маленьку проблему. Але звичайно – просто потринділи, викресали пусту іскру і розбіглися.
- Підкажи які-небудь Х!
- Дивись на онлайнерів.
- Tnx.
Мабуть, вам знайомі бадьорі молоді люди, які при зустрічах завжди стріляють «Хай-хай», а наприкінці само собою кидають незмінне «па-па»? А потім обов’язково додається сакраментальне «Ага, на зв’язку…» От! Це вони! Твіттер створений для них! Для людей такого типу. І він власне потрібен для того, щоби бути на зв’язку. Завжди бути на зв’язку. Це модно. Це тренд. Бути на зв’язку важливіше від самої якості зв’язку.

Тепер, коли вірити Яндексу, є 180 тисяч кириличних тві-блогів. В Твіттера існує вельми велика проблема із активними і мертвонародженими акаунтами. Так, наприклад, «при загальній всесвітній кількості більш ніж як 75 мільйонів в січні 2009 року, за підрахунками RJMetrics, активними користувачами були не більше 15 мільйонів», то всього 20% - і це цілком подібно на норму. Нікіта Кабардін, один із піонерів тві-спам технологій, назвав аудиторію кириличних твітторян близькою до 30 тисяч і тут же абсолютно обґрунтовано її порівняв із щоденною аудиторією невеличкого порносайту. Це і є те, з чим ми маємо справу.
Масфолоуінг (Mass-following), масове додавання користувачів у стрічку своїх друзів, - бич сервісу, Головна Пісня Пустушки. Сенс в тому, аби записувати простих смертних у френди, поширюючи таким чином свою аудиторію. Тупо публікуємося, тупо набиваємо рейтинг, тупо піднімаємося вгору мікро-соціальною драбинкою. У лідерів масфолоуінгу тепер є по 50 тисяч друзів. Читати/смакувати навіть при найбільшому бажанні, можна тільки за кількома десятками інших акаунтів.

Дивлячись на Твіттер, відразу вигадується Твіттер-забава для літературно схиблених і арт налаштованих людей – та й просто для фріків. Сутність забави полягає в тому, щоби постити твітти довжиною рівно в 140 знаків – не більше, не менше. Коли діяти досконало й реально постити лише рівно по 140 символів, це змушує працювати над фразами – шукати, підбирати, відточувати. Виглядає хитромудро, але ж завтра це назвуть мистецтвом.
Коли ти пишеш тві-повідомлення конкретному адресату, людина читає, а пізніше ти це повідомлення стираєш у себе, то й у твого адресата воно також стирається. Це так би мовити символічний натяк на те, що за свої слова відповідати не треба. Стер і кінець. Твіттер можна транслювати через Rss. Але його й так нема сенсу читати, а через RSS тим паче. Плинні проблеми Твіттера.
Вже тепер люди створюють мережі із сотнями бот-акаунтів, посилають із них тисячі повідомлень на добу, додають одне одного й усіх нових користувачів в друзі, набирають деяку відносну вагу, аналогічну PR ґуґлу й рейтингу Яндэксу, а опісля напрацьований «ресурс» конвертують у милі очам суми Webmoney i PayPal, проштовхуючи чужі платні акаунти або проводячи платні рекламні кампанії.
Роботи індексують Твіттер. Збирають базу контактів. Аналізують їх твітти. І коли ти, @Username, пишеш кілька разів про те, що вибираєш новий мобільник із таких-то моделей, то клопіткий спам-бот, недовго чекаючи, напише допис у стилі «От @Username хотів би придбати Х, але з мого досвіду Y зарекомендував себе краще». Оскільки повідомлення із іменем @Username майже завжди відбираються автоматично, то повідомлення потрапляє перед твоїми очима. І не те, що схоже на спам… Але ж спам! Розумний, цільовий Спам. Є не розумний, а найзвичайнісінький спам, який пів року тому складав до 10% від кількості усіх твіттів. Як і належить, війна зі спамом ведеться вдень і вночі :)

Твіттер захлинається в інформаційному шумі. Його там шмат і він сконструйований не так, що твітторяни поступово згодом відкривають для себе закон самоорганізації складних систем. Вигадуються словникові скорочення, влучні й особливі правила обміну твіттами. Зрозуміло, що основна маса користувачів ніколи не зможе засвоїти навіть найпростіших правил, які вносять хоча б якусь структуру в цей хаос. А оце направду смішно і дуже цікаво, що ті «штучні закони тві-комунікації» до болю нагадують щось дуже старе. Ба! Та це ж порослий мохом Фідонет – ехи, альяси, нетмейл і т.д. за аналогією.
Твіттер швидко розповсюджує новини. На години швидше ніж онлайн ЗМІ. Але також швидко розширюються плітки. Проблема в тому, щоб прив’язати повідомлення за однією темою, то це можна зробити лише стихійно створеними хештегами (ключовими словами). Наприклад, для недавніх вибухів в російському метро створили хештег #metro29. Відслідковуючи його, можна було в перші години кожну хвилину отримувати десятки повідомлень за цією темою. Але в цьому випадку фільтром сміття й дезінформації стаєте ви. І це краще ніж десять тисяч бабусь на ярмарку, які одночасно обмірковують падіння під кінну упряжу громадянина Остапа Бендера. Незрівнянно краще.
В майбутньому буде можливим забезпечити деякі фільтри показу твіттів лише від користувачів певного «статусу серйозності», дещо подібно до хабракарми. Але від інформаційного дезу це, на жаль, не захистити. Авторитетність джерел – відкрита й серйозна проблема Твіттера.
Створюється тисяча акаунтів Кать, Олесів, Альон і Грицьків. А також по одному акаунту Мирона і Даздраперми. В профілях вставляються відповідні фотки, й відомо, посилання на особисті веб-сторінки. Ось там наївних шукачів і чекають черви всіх мастей. Робити майже нічого не потрібно – додавай їх у друзі, а вони самі клікнуть. Добре також ботам періодично генерувати нехитрі дівочі думки й там же від часу до часу підкидати потрібні посилання на потрібні сайти. Оскільки в цілях економії місця всі лінки шифруються, відрізнити підозрілі посилання просто неможливо.
Твіттер потребує супровідних community-ресурсів, які б дозволили вирізняти і рангувати списки актуальних тем чи принаймні найгарячіших акаунтів. Повертаючись до хештегу #metro29 – хтось знав, як із ним працювати і як його знайти, тому був у курсі подій, але більшість не знала і з цієї причини генерувала зайве інформаційне сміття. Деякі спроби централізації вже є й у нас і в них (увага! Перспективно та й ніша не зайнята!).
Твіттер – пустушка, але це тренд. Він далеко не однозначний. Він схожий на проміжний етап, який попереджує народження якогось чи то своєрідного стилю життя, чи то сервісу нового покоління, який використає біологічні потреби організму і вдало їх задовольнить. Поки що незрозуміло.
1) Paul Snelling, світлина заміщена на основі ліцензії Creative Commons – визнання авторства
2) Klee.Cl, Klee Diseño®
3) Porter Novelli Global, світлина заміщена на основі ліцензії Creative Commons – визнання авторства