Певний «нерегулярний  двомісячник» розмістив на своїх  сторінках полеміку. Треба визнати, що я був по-доброму здивований цим фактом. А більше, навіщо? Бо це доволі складний жанр: вимагає не тільки чудового пера, вміння використовувати точну, логічну аргументацію, а також величезне відчуття і культуру.  Буває так, що полеміка зводиться до невибагливої атаки, агресивної критики, пащекування, словесної бійки. У цей момент деякі з Вас можуть себе почути враженими. Я вже чую ці голоси обурення: «За кого він нас вважає?», «Ви люди на рівні!» і т.д. Перед тим як ви розгніваєтеся на добре, порийтеся в газетах і пошукайте в них полеміки т. зв. професіоналів. Самі побачите до чого вони здатні в ейфорії дискусії. 

Полеміка, яка  з’являється у нерегулярному двомісячнику,стосується статті на тему порталу nasza-klasa.pl (відповідника vkontakte.ru). Її автор вважає, що на цьому порталі вештаються передусім різного типу спритники. «Щоденно ми отримаємо масу спамів від невідомих нам людей, які не хочуть познайомитися. Останнім часом навіть почали з’являтися особи з назвами типу Диявол, Божа Матір і т.п”. Розчарований автор вважає, що «нормальні класовичі» трапляються рідко, майже ніколи. У підсумках стверджують, що «позитивні сторони порталу є насправді нечисленні (...)Nasza-Klasa є звичайним поглиначем часу».

Під статею розміщено текст полеміста. Трохи шкода, що замість того аби підписатися повним прізвищем використав скорочення, але за решту його треба похвалити. Його полеміка виважена, конкретна, а передусім повна поваги до автора статті. «Дорогий Мартін, розумію, що Ти проти порталу з назвою nasza-klasa.pl і маєш на це право, але не можеш очікувати, що кожен з Тобою погодиться». Далі автор полеміки подає приклад своєї мами, яка завдяки порталу знайшла подругу з давніх часів, яка зараз проживає за кордоном: «До сьогодні пам’ятаю, скільки плачу і сміху було, коли певного гарного липневого дня з'явилася у нас з візитом вдома». Аргументів, які говорять на користь порталу, полеміст називає досить багато. Не буду їх тут перераховувати, але повірте мені на слово: вони продумані і переконливі. Однак найбільше мені подобається думка, яка закінчує полеміку: «Маю надію, що за 20 років, Мартине, ми знайдемо один одного на порталі і буднмо з усмішкою згадувати нашу дискусію». Я щодо цього не маю жодних сумнівів.