Власне думаю, чому так багато ваших текстів  – як вдалих, так і трохи гірших – закінчуються подібною, а часом  ідентичною формулою. Незалежно від  того, чи вони стосуються візиту до музею, спортивного заходу, шкільних урочистостей, чи екскурсії. Ось кілька перших ліпших прикладів. Автор повідомлення з нічної екскурсії музеями закінчує свою статтю словами: «Близько 22.30 ми закінчили екскурсію і трамваєм повернулися до дому». Журналіста, яка описувала перебіг урочистого заклику з нагоди відкриття спортивного залу, в останньому реченні інформує: «Після закінчення виступів і промов всі розійшлися додому» (а звідки таке переконання?). Інша авторка,  сповнена враженнями після поїздки до Вроцлава, підсумовує свій текст стислим формулюванням: «З вокзалу у Вальбжиху ми роз’їхалися до дому”. Виходить, що ви дуже любите свій дім, відповідно до відомого прислів’я – „Всюди добре, але вдома найкраще». Доволі зрозуміло і прозоро розвиває цей задум журналіста, яка описувала перебіг Весняного кросу: «Після змагань ми пішли до дому, щоб насолодитися щастям і тішитися вихідними». Мені на думку прийшли ще інші пояснення цих формул. Може інформація, яка є в цих матеріалах, спрямована до вчителів і батьків? Можливо має на меті їх переконати, що після занять в школі нас не тягне до інших підозрілих місць, а навпаки, як пасує порядній молоді, повертається просто додому? Добре, вже перестаю.

Надіюся, що ні на кого не нарвався. В разі чого, вибачте. Зараз вже буде серйозно. Уявіть собі статтю в газеті на тему засідання парламенту, автор якої в останньому речення пише: «Після закінчення сесії я повернувся до редакції, щоб написати текст, а потім повернувся до дружини і дітей». Такої ситуації не було б, бо жоден редактор би не пропустив такого типу журналістське зізнання. Чому? Бо воно не є істотним у описуваній в статті темі, непотрібне, просто з іншої казки. У контексті цілісність звучить смішно. Журналіст, який порушує в статті якусь справу, зосереджується виключно на одній справі, а сам залишається збоку. Звичайно є винятки. Описуючи якусь подію, варто описати свої враження, пов’язані з темою. Також автори деяких репортажів виразно зазначають свою присутність, але це загалом має виправдане і тісно пов’язане з темою обґрунтування. Цілком інша проблема – це тексти, в яких журналіст просто розповідає про свою роботу і приватне життя.

Підсумки. Не слід плутати статті з приватним щоденником. Для читача нашої статті зі спортивних змагань не має найменшого значення, що після заходів ми пішли до дому і з’їли суп. Ну, я розписався. Зараз я переодягнуся в піжаму і піду спати.