Я зауважив, що Ви пишете тексти, які мають характер повідомлення. Це визначення з’являється часто у заголовках ваших статей. Повідомлення – це, говорячи загалом, оповідання про якусь подію (напр. культурну чи спортивну), розповідь про перебіг заходу, свідком якого став репортер. Власне. Визначення «звіт» і «повідомлення» в принципі можемо використовувати як синоніми.

В одному з двомісячників я прочитав звіт з заходу «Свято Велосипеду». Авторка тексту подає дату проведення велопробігу, перебіг траси і її довжину, описує також інші змагання і конкурси, які відбувалися в цей день. Згадує також про «вогнище і смачне тістечко за символічний злотий» і виступи вокалістів. Навіть вказує прізвища опікунів. Ввесь тексти – це, на жаль, сухі підрахунки. Якщо ж повідомлення є розповіддю про подію, свідком якої був репортер, то це все можна було представити більш цікаво. Так, щоб читач майже побачив те, що діялося на «Святі», або навіть почув себе так, як би сам брав участь у заходах. Повідомлення було б значно кращим, якби авторка описала свої враження, вписала кілька анекдотів з конкурсів, додала коментарі учасників. Але що ж, цього бракувало...

Більше інформації в цій справі нам дає щира приписка авторки, яку вона розмістила під своїм прізвищем. «Я хотіла б, щоб таких велопробігів було більше і щоб Пані Боґна більше не просила мене писати звіти». Не маю уявлення ким є Пані Боґна, але знаю, щоб текст був насправді вдалим треба щоб журналіст мав бажання писати та цікавитися темою репортажу. Хвилинку... Біля згаданого тексту газета розмістила довгий текст на цю ж тему. Такий самий, але коротший. Можливо авторам хтось диктував (а де самостійна журналістика?), а можливо один автор списав від іншого (це називається плагіат і є недопустиме)? Але як можна розмістити два тексти один біля одного? Хтось тут впав у власну пастку.