Каміль Слівовскі

Авторське право у світі нових технологій та освіти

Технічний прогрес призводить до багатьох змін у питаннях, що стосуються інтелектуальної власності (англ. intellectual property). Це відноситься і до сучасної молоді, яка починає виховуватися в реальності, де культурні цінності (книги, фільми, музика тощо) є доступними не лише на традиційних носіях, але теж у інших привабливих формах. Оскільки молодь є одним із найбільш важливих споживачів продуктів на основі нових технологій, вже на етапі шкільної освіти потрібним є навчання про авторське право і використання різних праць.

Правові основи

Предметом авторського права є твір, що визначається як будь-яке вираження творчої діяльності індивідуального характеру, створений в будь-якій формі, незалежно від цінності, призначення та способу вираження. Це означає, що закон про авторське право однаково охоплює наукові і аудіовізуальні праці, як і нотатки записані в кафе на серветці. Авторське право поділяється на майнове та особисте. Крім того є винятки, а частина правил не стосується шкільної реальності. Проте без знання деяких з них, жоден вчитель чи учень не повинні робити навіть найпростішої презентації. Як дати собі раду в цьому лабіринті правил? Зараз ви дізнаєтеся про деякі основні орієнтири, які можуть допомогти вчителям у їхній роботі.

Правовий захист

Твір є захищений авторським правом з моменту свого створення, без жодних необхідних формальностей. Іноді це створює проблеми, особливо при виясненні авторства твору. Особисті права захищають інтелектуальний зв'язок автора з його працею, не є обмеженими в часі, пов'язані зі справами авторства та цілісністю твору. Майнові права захищають фінансові інтереси авторів та видавців. Суб’єкт таких прав має ексклюзивне право стягувати плату за всі форми використання творіння (це відноситься до всіх, навіть ще невідомих полів експлуатації), це він приймає рішення про те, яким чином твір може бути записаний і копійований. Майнові права є обмежені в часі, в залежності від форми і виду витвору. В основному вони зберігаються 70 років після смерті автора або останнього співавтора (наприклад, у випадку співпраці режисерів фільму). Після того часу авторські роботи переходять у суспільне надбання. Це їхнє друге життя, в якому їх можна вільно поширювати без фінансових зобов’язань перед авторами чи їхніми спадкоємцями (архівні записи Фридерика Шопена тепер може видавати кожен, якщо звичайно не запише їх знову; якщо це зробити, тоді починають діяти нові закони, що захищають саме ці записи).

До переходу в суспільне надбання роботи мають обмежену кількість можливостей бути використаними адресантами у рамках дозволеного вжитку. Дозволене використання санкціонує легальне, безоплатне використання творів, що звичайно охороняються авторським правом, в тому числі науковими та освітніми установами. Дозволене використання це також право на цитування роботи та дозволений особистий вжиток. Останній відноситься до використання роботи для власних потреб (не для публікації) або її копіювання для своїх родичів і близьких осіб (наприклад, ви можете легально скопіювати для брата, друга чи члена сім'ї музичний компакт-диск). В рамках дозволеного вжитку ми можемо використовувати творіння без згоди творців роботи.

Допустиме використання авторських творів у сфері освіти

Для щоденної роботи освітніх установ мабуть найважливішим елементом авторського права є питання дозволеного використання та сфера привілеїв, яка за тим йде. Освітнім установам за принципами дозволеного використання можна:

• робити копії івільно використовуватиуривкитворівв дидактичних цілях (наприклад, роздавати учням ксерокопії творів);
• бібліотеки, архіви і школи можуть поширювати наявні праці способом доступу до використання та позичання в рамках своїх статутних завдань (право регулюється законом про діяльність бібліотек);
• додавати фрагменти з інших творів у роботах, що становлять самостійну цілість в рамках права цитування;
• публічно виконувати творіння під час шкільних та академічних заходів, за умови, що вхід на ці події є безкоштовним, а особи, що беруть участь в дійстві не отримують з цього ніякої фінансової вигоди.

Право дозволеного використання, яке виходить поза особисті межі, завжди вимагає посилання на джерело та ім’я і прізвища автора.

Безкоштовні ліцензії

На відміну від традиційного авторського права існують також безкоштовні вільні ліцензії. Одна з таких моделей – Creative Commons, визначає, що автор дозволяє робити клієнтам зі своїми працями, а не те, що забороняє. Це можливість застосування альтернативного щодо традиційного авторського права (Copyright) рішення, яке є реакцією на умови, в яких перебуває інтелектуальна власність в епоху глобального використання Інтернету.

Цю зміну найкраще ілюструє основний підпис вільних ліцензій, в якому говориться: «деякі права застережені». Вона відрізняється від традиційного копірайту, власне який не дає можливостей визначати, які права за собою зберігає автор, а які можна надати користувачам.

Ліцензії Creative Commons розділили умови, які традиційні закони про авторське право включають у повному обсязі і дозволили виокремити практичні для авторів та користувачів ліцензії:

• Присвоєння авторства (CC-BY)
• Присвоєння авторства – На Однакових Умовах (CC-BY-SA)
• Присвоєння авторства – Некомерційне Користування (CC-BY-NC)
• Присвоєння авторства – Некомерційне Користування – На Однакових Умовах (CC-BY-NC-SA)
• Присвоєння авторства – Некомерційне Користування – Без Похідних Творів (CC-BY-NC-ND)
• Присвоєння авторства – Без Похідних Творів (CC-BY-ND)

Дозволене використання не стосується учнівських блогів

Якби не швидкий розвиток Інтернету і доступність практично будь-якого контенту у мережі, ймовірно, не було б навколо стільки дискусій, наприклад, чи фотознімки зроблені невідомим туристом в Парижі можуть служити в якості допомоги на уроці з історії мистецтва в школі. Технологічні можливості зробили цю ситуацію не лише можливою, але й дуже збагачуючою для процесу навчання. Згадані фото можуть показати більш актуальний вид, аніж ті в підручнику, бути набагато кращої якості і показати більший об’єм пам'ятки. А головне, якщо автор дає на це згоду – ті зображення можуть слугувати учням не лише на уроках, а й надихнути їх на навчання фотографії, редагування світлин, створення власного проекту або блогу про архітектуру Парижа.

Для такої творчості не існує ніяких технологічних обмежень. Однак слід пам’ятати, що дії в Інтернеті, які ми не можемо обмежити своїм учням, не підлягають принципам довільного використання, тому що будуть виявлені, а значить, майже напевно порушать чиюсь інтелектуальну власність. Тому важливим є навчання законів про авторське право та різних моделей і можливостей творчої діяльності в рамках легальної практики. Свобода і незнання, з якими тепер відносяться до авторського права, яке в наших умовах ще не є адаптоване до умов глобального використання технологій, можуть легко викликати багато загроз та обмежень щодо творчості, а таким чином – для місії освіти.

Присвоєння авторства (англ. Attribution) Можна вільно копіювати, поширювати, презентувати і виконувати охоплений авторським правом твір та розробляти на його основі похідні твори за умови, що ім'я автора буде іменуватися як в оригіналі взірця.

Некомерційне використання (англ. Noncommercial) Можна вільно копіювати, поширювати, презентувати і виконувати охоплений авторським правом твір та розробляти на його основі похідні твори лише для некомерційних цілей.

Без похідних творів (англ. No derivative works) Можна вільно копіювати, поширювати, презентувати і виконувати твір тільки в його оригінальній формі – створення похідних творів не допускається.

На однакових умовах (англ. Share Alike) Можна поширювати похідні твори тільки згідно з ліцензією ідентичній тій, на якій є доступний оригінальний твір.