Визначення шкільної газети (газетки) у словнику – це «видання, редаговане учнями  під опікою в основному дорослої особи (вчителя) з розрахунком на читачів-ровесників».

Але як приступити до створення чогось такого, якщо про це немає жодного уявлення і робимо це вперше в житті? Отож, це взагалі не складно. Сьогодні ми вже маємо низку публікацій, що стосуються шкільної журналістики, а також організовується багато тренінгів, які можуть нам в цьому допомогти. Отже...

Комплектуємо колектив

Загалом добре знаємо наших учнів і зможемо оцінити їх здібності. Спробуймо зацікавити редакційною роботою учнів, які  люблять писати і малювати. Ми не мусимо відразу визначати для них ролі і давати завдання. Можна почати від розмови на тему учнівського уявлення про форму шкільної газети.

Можна також вивісити оголошення і попросити про прибуття на першу зустріч всіх, хто хоче мати вплив на свою газетку. Виявиться, що знайдуться не тільки ті учні, які вміють писати і малювати, а також добрий організатор або такі учні, які захочуть тільки допомогти і згодяться виконати інші завдання.

Проникаємо в Інтернет

Можна почати і від цього: подивитися як виглядають інші шкільні газетки (дуже добрі газетки – Мультими – можна знайти на сторінці www.mammedia.com.ua або www.mam.media.pl) і побачити що є в цих газетках. Переглянути вихідні дані і записати собі обов’язки, які там знайдемо. Проаналізувати теми, які є в газетці. Нарешті – оцінити газетки з точки зору естетики: розміщення текстів та ілюстрацій, малюнків або фотографій, а також формальні ознаки кожної газети: нумерація сторінок, поділ на розділи і т.п.

Це можемо зробити спільно з учнями або самостійно, щоб бачити, що запропонувати учням.

Вигадуємо назву

Це можна зробити таким чином: кожен з майбутніх редакторів пропонує назву газети і шляхом голосування вибираємо найцікавіший, або залучаємо до цього всю школу і просимо кожен клас представити свої пропозиції. На загальних зборах оголошуємо найкращу назву і знову шляхом голосування вибераємо таку назву, яка буде супроводжувати нашу газету в майбутньому.

Назва газети може бути пов’язана з прізвищем покровителя, з номером школи, може бути пов’язана з пресою, в тому числі зі шкільною пресою або не мати з ними нічого спільного. В цій справі абсолютна свобода дій. У Польщі, наприклад, є газетка під назвою „Без назви».

Важливо, щоб назва була в міру проста і коротка, а отже легка для запам’ятовування. Не повинна бути багатозначною. І звичайно, повинна певним чином бути пов’язана з «шкільним» виданням.
При нагоді також можемо пригадати принципи написання заголовків.

Кілька визначень

Впевнено можемо стверджувати, що прийдуть учні з характером лідера – можливо це вони стануть добрими головними редакторами? Але спочатку треба молоді розповісти про обов’язки тих осіб, які входять до редакційного колективу.

Редактор – 1. працівник редакцій книжкових видавництв, щоденників, журналів, радіо, телебачення, що займаються написанням текстів або збиранням, оцінюванням, опрацюванням та підготовкою до друку або до повідомлення в радіоефірі і ефірі телеканалів редакційного матеріалу; 2. той, хто редагував текст, опрацював, підготував текст.

Редактор відділу. Кожна редакція друкованих видань, радіо або телебачення, а також редакція інтернет-видання має розбудовану організаційну структуру, до складу якої входять найрізноманітніші відділи (типово: загальнодержавний, закордонний, міський, спортивний, громадської думки, економічний, видання на вихідні дні і т.п.). Серед редакторів відділів є також заступник головного редактора та головний редактор. З них всіх складається колектив редакції.

Головний редактор – журналіст, який несе відповідальність за все видання. Особа, яка керує всією роботою редакції з точки зору змісту і відповідає за форму  і зміст видання. Головний редактор керує роботою журналістського колективу, часто відповідає за їх прийняття  на роботу та звільнення з роботи. Згідно із Законом РП про пресу, головний редактор керує редакцією, і ним може бути особа, яка має всі громадянські права, польське громадянство, є правоздатною особою. У шкільних газетках редактором повинен бути учень, хоча буває й так, на жаль, що так себе називає дорослий опікун редакції (жартівливо його називають надредактором).

Відповідальний редактор – це редактор, який відповідає за однин, черговий номер газети, журналу. У шкільних газетах рідко так буває, щоб черговий номер мав різних відповідальних редакторів. Цю функцію в основному виконує головний редактор.
технічний редактор – у редакціях друкованих видань відповідальний за технічний бік видавничого процесу. Його головні завдання – контроль графічного відділу та нагляд за роботою ДТП (робочий стіль publishing, підготовка публікації з допомогою комп’ютера) і поліграфічною роботою.
секретар редакції – організує роботу всієї редакції, затверджує до друку всі сторінки, часто відповідальний за мовну сторону газети. Підтримує контакти з читачами, відповідаючи на листи і e-mail.

Можемо також створити інші посади в редакції, наприклад фоторепортера або графіка. Оскільки ми ще не знаємо чи учнями керує справжнє зацікавлення чи запал, пропонуємо вибір редакції на два-три місяці. Потім можна перевірити особовий склад редакції.

Комп’ютерна верстка

І Ти можеш використати можливості, які дає нам Редакція Нові Медіа – готові макети, до яких «вкидаємо» тексти і фото або малюнки. Можна також використати програми для складання газеток: від найпростішого Ворда до програми Publisher, або високоспеціалізованого Page Maker-а.
Якщо йдеться про вестку, то ми повинні продумати форму нашої газети: який буде формат – А5 або А4  - скільки матиме сторінок, як будуть виглядати, які сторінки будуть призначені на найважливішу інформацію, а які на власну творчість і розваги.
Підказуємо учням, що у газеті не слід гратися шрифтами. Краще вибрати такий шрифт, який найкраще сприймається для читання, з шерифами, і нехай їх не буде занадто багато, а найкраще – 2 -3 основні.

В свою чергу, говорячи про тексти, треба звернути увагу на їх форму в інших газетах або журналах для дорослих: розмір заголовків, ліди, підзаголовки, підзаголовки у середині тексту, спосіб розміщення фотографій і малюнків, а також комікси, врешті кропка, яка закінчує кожний текст. І, звичайно ж, підпис автора. Найкращий – це повний підпис автора: ім’я та прізвище, але не слід соромитися написаних текстів і треба братися за них з відповідальністю. Проте є такі ситуації, коли треба приховати автора, тоді підписуємо псевдонімом або друкуємо формулювання «прізвище, відоме редакції». При нагоді – не друкуємо анонімних статей, текстів з вульгаризмами, про що виразно інформуємо у вихідних даних.

Форма газетки

Як повинна бути збудована наша газетка, що в ній повинно бути? На першій сторінці під назвою мусить бути: назва школи і номер чергового видання з назвою місця і року видання. Перша сторінка, крім того, має бути зроблена за нашим задумом. Це може бути тільки фото, фото з найцікавшими заголовками ( на думку редакції) текстів із зазначенням сторінок, на яких вони знаходяться або невеличкі зображення (фото або малюнок) з фрагментами найцікавших двох – трьох текстів і збоку зміст номера. Є багато можливостей і варто вибрати одну і дотримуватися одного вигляду. Це надасть газету характеру – єдиної і неповторної.

Друга сторінка – це місце на «вступне слово» головного редактора, що спрямовується  до читачів. Звичайно, не повинно займати всю сторінку – це може бути кілька речень.

На цій же сторінці можемо розмістити вихідні дані (а також на останній і передостанній) з найважливішими даними: прізвищем головного редактора, заступника редактора, інших редакторів газети, прізвище дорослого опікуна редакції, назва і адреса школи ( з номером телефону, електронною поштою і інтернет- сторінкою), кількістю тиражу і черговим номером. Під цими даними варто надрукувати застереження щодо розміру текстів, які надсилають читачі, мови, яку повинні використовувати або обов’язковість підписання статей. Багато газет розміщує також таке речення: «Статті, які редакція не замовляла, не будуть повертатися».

На третій сторінці знаходяться найважливіші повідомлення, про які ми хочемо поінформувати. Це пов’язане з першим імпульсом читача. Це перша зі сторінок, які відкриваємо. Наступні вже можуть бути задруковані згідно з нашими задумами. Варто в такій ситуації переглянути найкращі газети на сучасному ринку друкованих видань.

Вважається також, що сторінки всередині газети зарезервовані для фоторепортажів, що тут найлегше розмістити кілька фотографій або малюнків і створити оповідання, підписуючись так інтелігентно, часто також додаючи гумористичні фотографії.

Зазвичай на останніх сторінках розміщуються менш важливі тексти або розважальні тексти: анекдоти з уроків, кросворди, анкети і різноманітні конкурси. На спорт виділені останні сторінки.

Якщо маємо намір створити вартісну газету, то не треба зосереджуватися на гороскопах і плітках – вони успішно знижують рівень газети – не рівняймося на таких прикладах, як польські газети «Факт» або «Супер Експрес».

Фінансування газеток

Опікун газетки впевнено буде перейматися відсутністю коштів на реалізацію свого задуму. Де їх шукати? Найпростіше було б узгодити з директором школи, що він буде фінансувати кожний номер видання з визначеним тиражем. Принаймні на початку. Можна також написати заяву до Батьківського Комітету з просьбою підтримати видання. Проте не у всіх школах це вдається. Залишаються батьки або довколишні фірми, буває також, що місцева влада спонсорує шкільну редакцію, повинні тільки мати з того якусь користь. Ми повинні навчитися писати газети, в яких щось – в обмін за матеріальну допомогу– зробимо для когось; адже можемо в газеті рекламувати фірму.

Пізніше, коли газета почне виходити у світ і здобувати ширше коло читачів, то можемо організувати якусь акцію, наприклад організувати лотерею, дохід з якої буде призначено на папір або тонер для прінтера. На жаль, видання газети не дешева справа, а не може вона продаватися за невідомо яку суму, бо ніхто її не купить.

 «Здобуті» кошти  (або товар,папір) не мають бути високими, завжди можна так використати гроші (чесно!), що вдасться навіть зекономити на тістечка і чай на редакційних зборах або дрібні сувеніри для читачів.

Час на нашу газету

Теорію маємо опрацьовану, зараз треба її замінити на готовий продукт. Визначаємо хто і що напише або займеться підготовкою фотографій і малюнків, а також визначимо кінцевий термін для журналістів здачі матеріалів. Як це вигладає в житті? Не весело, бо виявляється, що нам вдається виконати частину з запланованих сторінок.

Це не легко на початку, але значно вигідніше було б, якщо кожному журналісту виділили б визначену кількість знаків тексту. Тоді вдасться легше запланувати простір для заповнення газети і – наскільки всі до цього підпорядкуються і не «забудуть» щось написати – то не будемо мати вище згаданих клопотів. Таку систему треба собі відпрацювати і на це потрібен час.

В кінці тексти вже готові, ілюстрації також – тоді можемо взяти за верстку газети. Це триває часом годинами, поки все зверстаємо так як слід. Було б добре, якби кожен редактор газети переглянув скільки  роботи мусить вкласти у заповнення сторінок. Добре було б підготувати макети, але їх можна використати тільки тоді, коли знаємо кількість знаків, з яких складається текст.

У моїй редакції ми створили зошит. Спочатку ми записували прізвища редакторів і теми, а пізніше кожен дописував кількість знаків. Завдяки цьому «верстальнику» складання текстів на наступних сторінках не займало так багато часу.

Чесно і сумлінно

Ми розуміємо, що преса дорослих іноді далека від двох найбільш важливих рис для журналіста. І ми можемо розповісти про них нашим учням. Обговорити це питання. Але ми вчимося "читати реальність" найбільш детально, правдиво і чесно.

Почнемо спочатку від презентації учням принципів, записаних в Законі РП про авторське право і пресу (звичайно, ті, які їх стосуються), ми наведемо приклад з кращих журналістів, наприклад, Ваньковича і Капушчінського, після чого успішно працюємо над тим, щоб виховати  подібних до них редакторів газет. Звичайно,на такій дорозі нам не буде легко (і про це також поінформуємо молодь), але ми матимемо повагу серед наших найбільш важливих читачів, ми дамо хороший приклад, і наша совість буде чистою.

Пошук тем

Цього нам напевно не забракне, бо життя саме несе нові теми. Участь у шкільних заходах, участь у місцевих заходах, благодійна діяльність, безперервне спостереження за навколишнім середовищем і сприйняття того, що інші не побачать, зміцнення зв'язків і розвиток редакційних традицій (щодо офіційного включення нових членів до редакційного колективу, прощання зі звільненими, значки, листівки, зустрічі  на Святвечір,  річниці газети, наприклад, випуск номера 100, запрошення колишніх працівників), співпраця з директором (коментарі), поїздки в редакції місцевих газет, участь у семінарах для журналістів, власна творчість: поезія, проза, малюнки ( уникнення всталяння в газеті матеріалів з Інтернету), обговорення проблем, які стосуються молоді, вказування  на історичну несправедливість і втрату цінностей і багато іншого – молодь сама почне їх помічати і про них говорити. З часом газета буде наповнена, а наступні теми будуть чекати на свій час і місце на її сторінах. Журналістським формам та цікавим темам також присвячено окрему статтю.

Знайти читача!

Першим читачем, звичайно, є ровесник наших редакторів. Ми заохочуємо створювати контактну скриньку, яка може стати навіть порятунком для редакції. Треба сподіватися, що на жаль, не тільки конкретних пропозицій, а також цілковитого сміття і... дрібних грошей (які знаходили в нашій скриньці). Але .. якщо при цій скриньці ми будемо систематично роздавати нагороди за розв’язані кросворди (ми робили так на 16 день кожного місяця) і розмовляти з читачами, то з часом скринька почне виконувати свою роль. Протягом 12 років моєї роботи з редакцією газети жодного разу скринька не була знищена.

Як заохотити читати газети? Треба в це вкласти багато роботи, на таблиці інформації систематично повідомляти учням про те, що діється в редакції, час від часу організовувати невеликі акції, додавати до газети якісь додатки – як це роблять газети для дорослих, цікаво писати про цікаві постаті, які вчаться у школі – це завжди привертає увагу принаймні колегів з класу, врешті-решт – продавати газети батькам перед зборами – вони самі зацікавляться тим, що діється в школі.  

Успішне також заохочення до написання дорослих: педагога або психолога (вони мають добру нагоду, щоб вияснити справи, пов’язані з дозріванням і тим, що і чому діється з людиною), батьків (одна з «моїх» мам додавали анекдоти зі своїх шкільних років), директорам школи, який може дискутувати зі змістом статей і т.д.

Мине час

Зазвичай буває так, що спочатку відчуємо щось на власній шкірі, а потім шукаємо нагоди для вдосконалення нашої роботи і зразків для наслідування. Фундація Нові Медіа запропонує нам тренінги, завдяки чому ми дізнаємо як виглядають окремі журналістські жанри і як їх писати. Ми можемо використати досвід інших опікунів, які знаходяться поблизу, організувати таку зустріч у себе і налагодити тіснішу співпрацю з однією з редакцій. А потім відвідати один одного, організувати наступну спільну акцію і зустріч, або спільний вихід.

В кінці кінців почнемо шукати конкурси для газет, щоб змогти порівняти результати своєї роботи з іншими. І тут виявиться, що таких конкурсів є багато навіть у найближчому оточенні.

Якщо знайдемо нагоду для порівняння нашої газети з іншими, самі зможемо побачити, що можна ще покращити у газеті: можливо змінити її характер, використати різноманітні можливості, які дає комп’ютер, текст розмістити на піддруці, додати схему або графік, або таблицю з даними, які допомнюють зміст статті, збільшити фото або розмістити на фото текст і т.п.

Допоможіть!

... завжди можете розраховувати на сторінку е-лекції: ми тут маємо словник для журналістів, і бібліографію книжок і статей про журналістику не тільки для дорослих, але і для школярів. Знаходимо статті про журналістські жанри. Отримуємо пропозиції участі у семінарах або допомоги в їх організації на місці для наших учнів. Одним словом – організація шкільної редакції вже не є складною справою, можна спокійно цим гратися. І я спеціально використала це слово, бо це має бути забава. А зрозуміло, що із серйозним змістом...