Як взятися до створення чогось, про що не маємо поняття і робимо в житті вперше? Загалом це не так вже й важко. Сьогодні є цілий ряд публікацій, що стосуються шкільної журналістики. Також організовується багато семінарів присвячені створенню шкільних медій.

Збираємо команду

В цілому ви добре знаєте своїх учнів і тому ви в змозі оцінити їхні здібності. Спробуймо переконати хороші таланти до редакційної роботі. Нам не потрібно відразу визначати ролі і розподіляти завдання. Почнімо з розмови про уявлення учнів про газетку. Можна також розмістити оголошення і попросити про прибуття на перше засідання всіх тих, хто хоче якимось чином впливати на газету. Виявиться, що там будуть не лише ті, хто може писати і малювати, але й між іншим, також добрі організатори.

Досліджуємо Інтернет

Варто подивитися на інші шкільні видання (можна знайти на www.mammedia.com.ua). Прослідкувати редакційні колективи і списати їхні функції. Глянути на теми газет. Нарешті – оцінити газети з точки зору розміщення текстів та ілюстрацій, малюнків та фотографій, а також нумерації сторінок і т.д.

Придумуємо назву газети

Це можна зробити двома способами: кожен з майбутніх редакторів пропонує назву і в голосуванні вибираємо найцікавішу, або ж залучаємо всю школу і збираємо пропозиції з цілого загалу. Далі представляємо усім кращі ідеї і проголосувавши, вибираємо найкращу назву видання. Головне, щоб вона була в міру проста, коротка і легко запам'ятовувалася.

Деякі визначення

Перш ніж вибрати, бажано спільно з учнями, головного редактора та всіх, хто буде виконувати інші функції, необхідно їм пояснити, які обов'язки мають члени редколегії.

• Редактор – займається написанням або збором текстів, оцінюванням, опрацюванням та підготовкою їх до друку, а ще він редагує, опрацьовує, готує.
• Редактор відділу – будь-яка редакція має структуру, що складається з відділів (наприклад, внутрішній, закордонний, міський, спортивний, економічний, святковий випуск тощо).
• Головний редактор – повністю відповідає за журнал. Керує роботою команди журналістів, також часто несе відповідальність за їх набір і звільнення. Редактором шкільної газети повинен бути учень, але іноді, на жаль, призначається ним дорослий опікун редакції (жартома – над-редактор).
• Провідний редактор – редактор відповідальний за одноразову публікацію газети чи журналу. В шкільних газетах рідко трапляється щоб наступні випуски мали різних провідних редакторів. Цю функцію, як правило, виконує головний редактор.
• Технічний редактор – відповідальний за технічні аспекти видавничої діяльності, контролює графічний відділ, роботу DTP (desktop publishing – з англ. комп’ютерну верстку, підготовку публікацій за допомогою комп'ютера).
• Секретар редакції – організовує роботу всієї редакції, затверджує всі сторінки для друку, часто відповідає за мовний аспект газети. Також підтримує контакти із читачами, відповідаючи на їхні листи, електронну пошту.

Можна створити й інші функції, такі як фотограф чи художник-графік. Але ж ми ще не знаємо чи в наших учнів є дійсно непідробний інтерес до такої діяльності, чи радше солом’яний ентузіазм. Тому будемо пропонувати вибір редколегії на 2-3 місячний випробувальний термін.

Комп’ютерна верстка

Можемо використовувати можливості, що надаються Фундацією Нові Медіа в Молодіжній Акції Мультимедійній – готові макети в які «вливаємо» тексти, фотографії чи графіку. Можна також використовувати програми для створення газеток: від найпростішого Word’у, аж до вузькоспеціалізованого Page Maker’а. Необхідно продумати форму нашої газетки: який матиме формат, кількість сторінок, які сторінки будуть відведені для важливої інформації, а які для особистої творчості та розваг.

Підкажімо учням, що в газеті не варто гратися шрифтами. Виберемо ті, які найкраще підходять для читання і нехай їх не буде занадто багато, краще всього два або три основних шрифти.

Звернемо увагу на форму текстів в інших газетах або в поважних виданнях: величина назв, лідів, спосіб розміщення фотографій і інших графічних елементів, підписи під фотографіями, малюнками і коміксами, нарешті крапка, яка закінчує кожен текст. А ще підпис автора, ім'я та прізвище – не треба соромитися написаних текстів і належить брати на себе відповідальність за них. У ситуації, коли необхідно приховати автора, тоді підписуємо його під псевдонімом або з використанням фрази «ім'я відоме редакції». Пам’ятаємо, що не друкуємо анонімних листів і наклепу, а також недоречними будуть тексти з ненормативною лексикою.

Форма газетки

На титульній сторінці під заголовком повинна бути зазначена назва школи і номер з назвою місяця та роком випуску. Решту сторінки компонуємо вже на власний вибір. Це може бути тільки фотографія, світлини з назвами найбільш цікавих на думку редакції текстів, із зазначенням сторінок на яких вони розташовані, або мале зображення (фото, малюнок) з фрагментами двох або трьох найцікавіших текстів поряд з їхнім змістом.

Друга сторінка є місцем вступу головного редактора до читачів. Вистачить всього декілька речень. На тій же сторінці можна помістити редакційну колонку (або ж на передостанній чи останній сторінці) з найважливішими даними: прізвищем головного редактора, його заступника та інших функціональних редакторів видання, прізвищем дорослого опікуна газетки, назвою та адресою школи (з номером телефону, адресою електронної пошти та веб-сайтом), тиражем і наступним номером випуску. У даних потрібно вказати обмеження щодо довжини надісланих читачами текстів, мови, яку слід вживати і якщо треба – підписування статей. Багато журналів також остерігають наступним чином: «Незамовлені статті редакція не повертає».

На третій сторінці, як правило, знаходяться найбільш важливі новини. Це пов’язано в першу чергу з інстинктом читача, тому що це перша зі сторінок, яку він відкриває.

Сторінки всередині відводяться на фоторепортажі, тут найлегше розмістити кілька фото чи малюнків та створити, відповідно підписавши, оповідання. На останніх сторінках публікуємо менш важливі тексти, одним словом – розважальні: анекдоти з уроків, кросворди, опитування і конкурси. Для спорту завше відводимо окремі сторінки.

Фінансування газеток

Опікуну газети скоріш за все доведеться непокоїтися відсутністю коштів для реалізації цієї ідеї. Де ж їх знайти? Найпростіший спосіб – домовитися із директором школи, що він буде фінансувати публікацію кожного видання у наперед відомому тиражі. Могла б також підтримати батьківська рада, але оскільки це вдається не у всіх школах, тоді залишаються батьки, місцевий бізнес і місцева влада. Подумайте, перш ніж будете з ними говорити, яку реальну користь може їм дати підтримка газетки.

Час для газети

Редакційна робота починається з визначення того, хто пише, малює, фотографії. Теж визначаємо так званий дедлайн, себто термін завершення робіт для окремих завдань. На початку це не буде просто – учні пишуть довші тексти, ніж це було погоджено або ж не встигають з термінами. Систему праці все ж таки варто виробити і це згодом стається.

Врешті є готові тексти та ілюстрації – тепер приходить час верстки. Це триває протягом годин, перш ніж все буде як належить. Було б непогано, якби кожен редактор газети переконався, скільки треба вкласти зусиль в наповнення сторінок і скільки виникає проблем, якщо текст є більший ніж було потрібно.

Пошук тем

Ідей так багато, хоч греблю гати – ось лише деякі з них: участь у шкільних заходах, участь у місцевих заходах, благодійна діяльність, зміцнення зв'язків і створення редакційної традиції (урочисте включення нових членів у редакційну колегію, прощання зі старими учасниками, бейджики, посвідчення, зустрічі з нагоди свят, річниць газети, запрошення колишніх активістів), приймання молодших класів на засідання (кореспонденція на сторінках газети), співпраця з директором (коментарі), екскурсії в редакції місцевих газет, участь у журналістських тренінгах, власна творчість: поезія, проза, малюнки, обговорення актуальних проблем, що стоять перед молоддю.

Здобути читача!

Слід створити контактну скриньку, яка буде місцем контакту між редакцією та читачами.

Як стимулювати читання газетки? Повідомляти учнів на шкільній інформаційній дошці про те, що відбувається в редакції, організувати рекламні кампанії, додавати в газету різноманітні додатки – як це роблять поважні газети, цікаво писати про привабливі персонажі, які навчаються в школі (це завжди привертає увагу, принаймні їхніх однокласників), нарешті – продавати газету батькам перед початком батьківських зборів, їм насправді дуже цікаво, що відбувається в школі.

Ефективним теж є заохочення до писання дорослих: вчителя чи шкільного психолога (у них є прекрасна можливість прояснення деяких питань, наприклад таких, як статеве дозрівання), батьків (одна із мам дописувала анекдоти з її шкільних років) або директора.

Через деякий час

Конкурси шкільних газеток це місце порівняння своєї роботи з іншими. Якщо ми знайдемо можливість для таких порівнянь, тоді вже краще приглянемося, що можна покращити в газеті: можливо змінити її характер, додати діаграми, графіки чи таблиці з даними, які будуть додатком до змісту, збільшити фотографії або облити їх текстом тощо.

Одним словом – організація шкільної редакції не є важкою, ви можете спокійно розпочати цю забаву. Я спеціально використала тут це слово, тому що це має бути забава. Але із серйозним змістом…

Ельжбєта Сура